Лікування гнійних ран
У хірургії застосовуються різні мазі на жировій і вазелінланолінвій основі; мазь Вишневського, синтоміцинова емульсія, мазі тетрациклінова, неомицинова тощо. Але такі мазі гідрофобні, тобто не вбирають вологу. Внаслідок цього тампони з цими мазями не забезпечують відтоку ранового секрету, стають тільки пробкою. У той же час антибіотики, наявні у складі мазей, не звільняються з композицій мазей і не надають достатнього антимікробної дії. Патогенетично обгрунтовано застосування нових гідрофільних водорозчинних мазей - левосин, левоміколь, лефусил. Такі мазі містять у своєму складі антибіотики, що легко переходять зі складу мазей у рану. Осмотична активність цих мазей перевищує дію гіпертонічного розчину в 10-15 разів, і триває протягом 20-24 годин, тому досить однієї перев'язки в добу для ефективної дії на рану. Також в 1 фазу можливо застосовувати сорбенти. Використання сорбентів як аплікаційних матеріалів у лікуванні ран і гнійних уражень м’яких тканин відомо з давніх часів. Ще декілька тисячоліть назад у Єгипті використовували „сажу зі стін над вогнищами”. Деревне вугілля та попіл спалених кісток в ті далекі часи накладали на рани для їх очищення і стимуляції загоєння. В козацькій медицині відоме застосування попелу, річкового мулу та віджимків листя для лікування ран. На сьогодні відома велика кількість медичних сорбентів, які використовуються для вульнеросорбції. Вони забезпечують не тільки відтік ранового відокремлюваного, але й евакуацію в пов’язку (верхні шари сорбенту) мікробних тіл. Суть аплікаційної сорбції міститься у відокремленні токсичних метаболітів, мікробних клітин і бактеріальних токсинів із ран та гнійних порожнин при прямому контакті сорбенту з їх поверхнею. При використанні сорбентів із рани сорбуються хімічно й біологічно активні речовини, які містяться у великій кількості в рановому ексудаті та зоні перифокального запалення. Крім цього сорбційні препарати, які мають виражені гідрофільні властивості, забезпечують евакуацію ексудату з рани, підсушують ранову поверхню, а також знімають набряк пошкоджених тканин. В присутності деяких сорбентів значно уповільнюється ріст мікроорганізмів, до того ж частина з них здатна інгібувати мікробні протеази. В ряді випадків при використанні сорбційної терапії спостерігається підвищення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, внаслідок руйнування оболонки мікробних клітин. Рядом переваг перед іншими сорбентами володіє гідрофільний кремній-утримуючий сорбент аеросил: низька токсичність, відсутність руйнування гістологічних структур внутрішніх органів, окрім того, він не всмоктується через слизові оболонки і, безперечно, дешевизна. Аеросил – високодисперсний колоїдний кремнезем (діоксид кремнію), характеризується високими гідрофільними властивостями, осмотичною активністю, властивостями зв’язувати велику кількість води, адсорбувати білки і має антитоксичну, антибактеріальну, антипротеїназну та протизапальну дії. Крім цього він володіє високим імуностимулюючим і антиалергічним ефектами. Новим перспективним напрямком є розробка й використання сорбентів для іммобілізації різноманітних препаратів. Іммобілізація різних антибактеріальних засобів на основі сорбентів дозволяє одержати ефективні протимікробні препарати, що мають одночасно і детоксикуючу дію. В якості матриці використовують матеріал, що має сорбційні властивості. Ці властивості реалізуються по мірі вивільнення іммобілізованих на ньому речовин. Меженським А. О. експериментально і теоретично обґрунтовано застосування фітосорбенту ехінацеї пурпурової, створеного на основі аеросилу, при лікуванні гнійних ран у великої рогатої худоби. Фітосорбент позитивно впливав на перебіг ранового процесу, сприяв швидкому загоюванню ран і нормалізував фактори природної резистентності організму. Нами від клінічно здорових котів були ізольовані із екологічних ніш організму культури лактобактерій, які володіють певними антагоністичними властивостями по відношенню до основних збудників гнійних ран. На основі цих культур пробіотиків та сорбенту аеросилу був створений пробіотично-сорбційний препарат для лікування гнійних ран у котів «Ділаксил», який показав свою ефективність в 1 фазу ранового процесу.
