• Научные статьи
• Научные конференции
• Каталог ветеринарных клиник

Роль аутофлори шкіри в етіології гнійних ран у котів 

Руденко П. А. Роль аутофлори шкіри в етіології гнійних ран у котів // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - №4. — 2007. — С. 117-119. 

УДК 619:579.262 (616.5+616-001.4):636.8 

РОЛЬ АУТОФЛОРИ ШКІРИ В ЕТІОЛОГІЇ ГНІЙНИХ РАН У КОТІВ 

Руденко П. А. кандидат ветеринарних наук, доцент. Луганський національний аграрний університет 

В статті наведена порівняльна характеристика аутофлори шкіри та мікрофлори гнійних ран у котів. Показано, що мікробне забруднення рани виникає не за рахунок екзогенної мікрофлори. 

Серед хірургічної патології гнійно-запальні захворювання і післяопераційні гнійні ускладнення займають одне з перших місць [2, 6, 7]. При гнійному процесі протиставляються один одному мікроорганізм — збудник гнійної інфекції, та макроорганізм — складне середовище, в якому проходить життєдіяльність першого.

Починаючи з кінця ХIХ століття (після робіт Л. Пастера та Д. Лістера), причиною забруднення ран вважалося потрапляння в її мікроорганізмів із оточуючого середовища. Виходячи з цього розуміння сучасні методи лікування і профілактики хірургічної інфекції, як і в ті далекі часи, спрямовані на повне знищення мікроорганізмів в осередку пошкоджених тканин [1, 3, 4, 5, 8]. Але, не дивлячись на створення нових поколінь антибактерійних засобів, постійного вдосконалення асептики та антисептики, кількість ускладнених гнійною інфекцією ран у тварин не тільки не зменшується, а навпаки, збільшується. Причиною такого становища може бути, на наш погляд, перебільшення ролі екзогенної аутофлори в розвитку гнійно-септичних ускладнень у тварин.

Метою нашої роботи стало видове порівняння аутофлори шкіри від клінічно здорових котів з мікрофлорою, ізольованою з ексудату гнійних ран.

Матеріал і методи. Дослідження клінічно здорових котів і тварин з випадковими гнійними ранами проводили в умовах клініки кафедри хірургії та хвороб дрібних тварин ЛНАУ. Ізоляцію мікроорганізмів із гнійного ексудату септичних ран, а також із біоптату шкіри відібраних від котів, проводили в бактеріологічній лабораторіі кафедри мікробіології та вірусології ЛНАУ.

Для цього з проб лоскітної біопсії здорової шкіри та ексудату гнійних ран проводили висіви у пробірки з МПА, МПБ, глюкозо-сироваточним бульйоном, глюкозо-кров’яним агаром, а також на середовища Блаурока і МРС. Подальшу ідентифікацію ізольованих мікроорганізмів за біохімічними властивостями проводили згідно «Определителя бактерий Берджи». Визначення серогруп E. сoli проводили в РА на склі за допомогою набору аглютинуючих О-колі сироваток, згідно настанови.

Для визначення патогенності у ізольованих культур, трьом білим мишам на кожен штам мікроорганізму, вводили внутрішньочеревинно по 1 млрд. мікробних клітин. За лабораторними тваринами спостерігали протягом 5 діб, а потім проводили евтоназію під ефірним наркозом з подальшим бактеріологічним дослідженням внутрішніх органів. Отримані результати досліджень обробляли статистично і представляли у вигляді таблиць.

Результати досліджень. При проведенні бактеріологічних досліджень 14 проб біоптату здорової шкіри, а також 14 проб ексудату гнійних ран, нами була ізольована 91 культура умовно патогенних і сапрофітних мікроорганізмів. Результати проведених бактеріологічних досліджень наведені в таблиці 1. 

Таблиця 1 

Результати бактеріологічного дослідження біоптату здорової шкіри і ексудату гнійних ран у котів (n=14) 

Примітка: - - мікроорганізм не ізолювали. 

Дані, наведені в таблиці 1 свідчать, що мікроорганізми, ізольовані із біоптату здорової шкіри котів відрізняються від мікрофлори, яка була виділена із ексудату гнійних ран. Так, із ексудату гнійних ран нами не було ізольовано сапрофітної мікрофлори, а з біоптату здорової шкіри ми не виділяли деякі види ентеробактерій.

Слід також відзначити, що з біоптату здорової шкіри у котів нами були виділені два види лактобактерій — представників мажорної мікрофлори (L. plantarum і L. rhamnosus), які мають виражені антагоністичні властивості до збудників хірургічної інфекції.

Крім цього, за результатами біологічної проби нами з’ясовано, що всі ізольовані мікроорганізми біоптату здорової шкіри не являються патогенними, а деякі збудники хірургічної інфекції (E. сoli О8, S. аureus, P. аeruginosa, P. vulgaris) викликали загибель білих мишей.

Для більш детальної порівняльної характеристики ізольованих в двох випадках мікроорганізмів, нами була проведена серологічна ідентифікація виділених кишкових паличок. Результати проведеної серологічної типізації показані в таблиці 2.

Таблиця 2 

Серологічна ідентифікація ізольованих культур E. сoli 

Примітка: - - мікроорганізм не ізолювали. 

При проведенні серологічної ідентифікації ізольованих культур E. сoli, нами з’ясовано, що серогрупи, виділені із ексудату гнійних ран корінним образом різняться від кишкових паличок — мешканців здорової шкіри котів. 

ВИСНОВОК

Аутофлора здорової шкіри (E. сoli О18, О101, О111, О119, О127, О142; S. epidermidis; S. saprophyticus; L. рlantarum; L. rhamnosus) у котів не приймає участь у виникненні гнійних ранових ускладнень, тому що корінним образом різниться від мікрофлори гнійних ран (E. сoli О1, О4, О8, О9, О22, О26; E. aerogenes, P. аeruginosa, C. freundii).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Даценко Б. М., Тамм Т. И., Белов С. Г. Гнойная рана. — К.: Здоровье, 1985. — 135 с.
2. Ермолаев В. А., Васильева И. П., Большакова О. Г., Золотухин С. Н., Васильев Д. А. Микробный пейзаж гнойных ран у крупного рогатого скота и чувствительность микроорганизмов к антибактериальным препаратам // Актуал. пробл. вет. хирургии. — Воронеж, 1997. - С. 68-69.
3. Іздепський В. Й., Меженський А. О. Фітосорбент ехінацеї пурпурової — ефективний засіб для лікування ран у великої рогатої худоби // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 1-2. — 2003. — С. 19-20.
4. Масычева В. И., Левагина Г. М., Толстикова Т. Г. Ранозаживляющее действие мазевой основы профезима // Эпизоотология, диагностика, профилактика и меры борьбы с болезнями животных. — Новосибирск, 1997. — С. 247–248.
5. Мацинович А. А., Юркова Е. Н. Лечебное действие бализа при раневой патологии у сельскохозяйственных животных // Проблемы хирургической патологии сельскохозяйственных животных: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф. — Белая Церковь, 1991. — С. 33–34.
6. Определение активности антибактериальных средств наружного применения для лечения гнойно-воспалительных инфекций: Методические рекомендации / МОЗ Украины, РЦНМИ. — Харьков, 1991. — 14 с.
7. Рубленко М. В. Клініко-морфологічні критерії ранового процесу у свиней // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. — Ч. 1. — Біла Церква. — 1999. — С. 201-205.
8. Руденко П. А., Стужук Д. А. Паразитоценози гнійних ран у котів // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. — Т. 9. - № 2 (33). — Ч. 1. — Львів. — 2007. — С. 112-115.  

Другие научные статьи:

• Эффективность применения катозала при лечении вирозов у собак в условиях города Луганска
• Сравнительная эффективность различных методов лечения экземы у собак в условиях города Луганска
• Сравнительная характеристика различных методов терапии актиномикоза у крупного рогатого скота  
• Взаимоотношения между возбудителями хирургической инфекции в гнойной ране
• Микробный ценоз случайных гнойных ран у кошек
• Аналіз розповсюдження гнійних ран у котів в умовах міста Луганська
• Роль свободнорадикального окисления липидов в патогенезе гнойной раны