• Научные статьи
• Научные конференции
• Каталог ветеринарных клиник

Диспепсія у хутрових звірів 

Диспепсія у хутрових звірів (Dyspepsia) - хвороба молодняку, яка характеризується порушенням секреторної, моторної, всмоктувальної й екскреторної функцій травного каналу, розладом обміну речовин, зневодненням, дисбактеріозом та інтоксикацією організму. Диспепсією хворіють цуценята усіх видів хутрових звірів у віці до 15-20 діб.

Етіологія та патогенез.

Основними причинами диспепсії молодняку вважають:

• неповноцінну годівлю вагітних самок,
• згодовування їм недоброякісних продуктів.

Це супроводжується виділенням з молоком токсинів, котрі можуть викликати у цуценят розлади травлення. 

Недостатність у раціоні вітамінів (А, Е, Д та ін.), повноцінного за амінокислотним складом білка та інших поживних речовин негативно впливає на внутрішньоутробний розвиток плоду, внаслідок чого народжуеться слабкий молодняк.

При такій годівлі матері, новонароджений молодняк отримує неповноцінне молозиво, з недостатнім вмістом вітамінів та мінеральних солей.

При порушенні обміну в самок хутрових звірів у зв'язку з отриманням з кормом значної кількості прогірклого жиру недоокислені продукти у формі кетонових тіл надходять у молоко, що спричиняє порушення травлення в організмі цуценят. 

Поодинокі випадки захворювання можуть виникати внаслідок запалення у самок молочної залози, порушення діяльності шлунково-кишкового каналу. 

Патолого-анатомічні зміни.

1. Труп виснажений.
2. Волосяний покрив скуйовджений.
3. Анальний отвір забруднений фекаліями жовто-зеленого кольору з домішками слизу. 
4. У шлунку знаходять згустки молока.
5. Кишечник порожній.
6. Слизова оболонка кишечнику та шлунка набрякла, покрита слизом.
7. Печінка дряблої консистенції з жовтим відтінком.

Симптоми.

• Хворі цуценята мляві, малорухливі.
• Смоктальний рефлекс у них знижений, калові маси рідкі, водянисті, містять гази та згустки неперетравленого молока.
• Черевна стінка напружена.
• З розвитком токсикозу стан хворих тварин різко погіршується.
• Цуценята впадають у коматозний стан, лежать витягнувшись, очі западають у орбіти, калові маси виділяються мимовільно. 

Перебіг гострий. Тривалість захворювання 2-3, рідше 7 діб. 

Діагноз.

При постановці діагнозу враховують:

• Симптоми.
• Проводять аналіз раціону самок.
• Досліджують корми на свіжість (перекисне число), та на бактеріальне забруднення.
• У самок перевіряють стан органів травлення, молочної залози.
• Необхідно виключити інфекційні захворювання, які перебігають із розладами діяльності шлунково-кишкового каналу.

Прогноз обережний.

Терапія.

Ефективність лікування залежить від своєчасно проведених заходів, спрямованих на усунення причин захворювання.

Заходи проводять у двох напрямках:

• змінюють годівлю самок,
• лікують хворих цуценят.

Хворим цуценятам призначають:

• шлунковий сік,
• АБК,
• ПАБК,
• лізоцим,
• білкові гідролізати в кількості від 1-2 крапель до 2-3 мл на прийом, у залежності від виду і віку цуценят.

Дорослим хутровим звірям дають:

• хлортетрацикліна гідрохлорид,
• окситетрациклін,
• синтоміцин,
• пропоміцелін, котрі виділяються з організму самки з молоком і також мають лікувальну дію.  

Профілактика.

1. Суворо слідкувати за якістю кормів.
2. Необхідно дотримуватись раціонального співвідношення у раціоні вагітних та лактуючих самок м'ясо-рибної, молочної та овочевої групи кормів, збагачувати раціон вітамінами і мікроелементами.
3. Для підвищення молочності самок рекомендується включати до раціону зелень, особливо кропиву, котра є добрим молокогінним засобом. 

перейти к списку>>

Статьи по теме:

• Гастроэнтерит у пушных зверей 

Другие статьи:

• Физиология рыб 
• Аскофероз пчел (признаки болезни)
• Как предупредить А-гиповитаминоз у птиц?