Методи введення лікарських препаратів
Частіше у котів веннопункцію проводять підшкірної латеральної вени грудної кінцівки (v. Cephalicaaccessoria). При цьому тварину фіксують у положенні на животі. На кінцівку накладають джгут вище ліктьового суглоба або помічник пережимає область рукою (великим пальцем). Хірург фіксуючи кінцівку з каудальної сторону, натягуючи шкіру на передпліччі проводить пункцію вени тонкою голкою, фіксованої на шприці.
Пункція медіальної підшкірної вени тазової кінцівки (V. Saphenamedialis) виконується при фіксації кота у боковому положенні. При цьому асистент фіксує і одночасно пережимає кінцівку у середині стегні, розігнувши колінний суглоб. У такому положенні підшкірну вену добре видно по середині внутрішньої сторони гомілки (рис.). Хірург, фіксуючи кінцівку нижче тарсального суглоба проколює вену у дорсальному напрямі.
Пункція яремної вени (V. Iugularis) проводиться при фіксації тварини в боковому положенні. Для цього асистент тварині витягує голову і шию, а хірург великим пальцем пережимаючи вену, голкою проколюючи вертикально до вени шкіру, а потім направляють її краніально по просвіту судини(рис.).
Для внутрішньовенного введення лікарських препаратів використовують тільки водні розчини, оскільки суспензії та олійні розчини визивають емболію. При введенні розчинів у кровоносне русло необхідно слідкувати, щоб туди не потрапили лікарські речовини, які визивають гемоліз еритроцитів, коагуляцію білків і повітря. З обережністю необхідно вводити гостро подразнюючі розчини, які при потраплянні під шкіру визивають запалення та некроз тканин. Недоліками внутрішньовенних ін’єкцій є трудність пункції судини у котів, особливо непокірливих, злих, а також у тварин при зневодненні, септичних явищах. У таких випадках, а також при багаторазових вливаннях у просвіт вени вводять гнучкий поліетиленовий катетер, який надітий на голку або, при неможливості венопункції, за допомогою проведення венесекції (рис.).
Етапи венесекції |
