Хірургічна інфекція в котів
На протязі всій історії хірургії хірургічна інфекція є одним з основних перепин для її розвитку та розширення діапазону хірургічних втручань. До теперішнього часу, не дивлячись на значні успіхи ветеринарної науки, інфекція у хірургії залишається складною та актуальною проблемою. Перше наукове дослідження збудників гнійної хірургічної інфекції провів Роберт Кох у 1878 році. Він підшкірно вводив тваринам гнійний матеріал чим експериментально обумовлював виникнення клінічно чітких гнійно-запальних процесів. Р. Кох довів, що кожний з них викликається відповідним видом мікроорганізму. На підставі проведених досліджень була опублікована стаття «Дослідження з етіології ранових інфекцій». Пізніше в 1881 році він методом культивування бактерій на поживних середовищах зміг виділити їх чисті культури. Пізніше були відкриті різноманітні збудники гнійних процесів: пневмокок (1883), гонокок (1885), кишкова паличка (1885), протей (1885), синьогнійна паличка та збудники анаеробних інфекцій, гриби (1892 і пізніше). Доведено, що в інших видів тварин причиною гострих гнійних процесів у більшості випадків є стафілококи, причому частіше відмічається стафілококова моноінфекція. В котів основними збудниками хірургічної інфекції є стафілококи, стрептококи, а також різноманітні грамнегативні мікроорганізми сімейства Enterobacteriaceae та роду Pseudomonаs. Це представники умовно патогенної мікрофлори, з якою в нормі організм впорюється за рахунок еволюційно складених факторів захисту, які різко порушуються за зниження імунобіологічної реактивності організму. Нами встановлено, що мікробні ценози, які ізольовані за випадкових гнійно-запальних процесів у котів, були завжди представлені асоціаціями, до складу яких входило від 2 до 5 мікроорганізмів. Для того, щоб вирішувати питання діагностики, лікування та профілактики розвитку хірургічної інфекції, дуже важливо знати її класифікаційні ознаки (схема). З урахуванням часу проникнення мікроорганізмів інфекцію ділять на первинну (мікроорганізми потрапляють у тканини безпосередньо під час травми) і вторинну (мікроби проникають в уже ушкоджену тканину). Стосовно джерел, хірургічна інфекція може бути екзогенна, коли мікроорганізми потраплять із зовнішнього середовища при пошкодженнях слизових оболонок та шкіри, і ендогенна, коли мікроорганізми потрапляють у травмовані тканини лімфогенним та гематогенним шляхом із первинного гнійно-запального вогнища, або внаслідок їх транслокації з шлунково-кишкового тракту.