Роль кишкової транслокації в етіології гнійних ран у котів
Павло РУДЕНКО, кандидат ветеринарних наук, доцент Луганський національний аграрний університет
Починаючи з 1878 року, після публікації статті Роберта Коха «Дослідження по етіології ранових інфекцій», причиною забруднення ран вважалося потрапляння в її мікроорганізмів із оточуючого середовища [5]. Виходячи з цього розуміння сучасні методи лікування і профілактики хірургічної інфекції, як і в ті далекі часи, спрямовані на повне знищення мікроорганізмів в осередку пошкоджених тканин [3, 4, 6].
Але, не дивлячись на створення нових поколінь антибактерійних засобів, постійного вдосконалення асептики та антисептики, кількість ускладнених гнійною інфекцією ран у тварин не тільки не зменшується, а навпаки, збільшується. Причиною такого становища може бути, на наш погляд, перебільшення ролі екзогенної аутофлори в розвитку гнійно-септичних ускладнень у тварин.
Нами знайдені поодинокі повідомлення вчених гуманної медицини про те, що мікрофлора фекалій може бути джерелом аутоінфекції і здатна спричиняти або підтримувати запальні процеси різноманітної локалізації [1, 2, 7]. Але ці повідомлення в своїй більшості носять хаотичний характер, крім цього до кінця не з’ясована патогенетична роль транслокації аутобактерій в розвитку гнійно-запальних ускладнень на антигенному рівні.
Виходячи з зазначеного вище, ми вважаємо, що вивчення ролі кишкової транслокації в етіології гнійних ран у тварин є актуальним напрямом наукових досліджень у ветеринарній хірургії, які спрямовані доповнити знання патогенезу ранового процесу.
Мета роботи
Метою нашої роботи стало видове порівняння аутофлори шкіри, ротової порожнини, крові та прямої кишки з мікрофлорою, ізольованою із ексудату гнійних ран у котів.
Матеріали і методи
Дослідження клінічно здорових котів і тварин з випадковими гнійними ранами проводили в умовах клініки кафедри хірургії та хвороб дрібних тварин ЛНАУ. Ізоляцію мікроорганізмів із гнійного ексудату септичних ран, а також із вмісту прямої кишки проводили в лабораторії вивчення факторних інфекцій ЛНАУ.
Для цього з серійних розведень проб вмісту прямої кишки, вмісту ротової порожнини, біоптату здорової шкіри, проб крові, а також із ексудату гнійних ран, відібраних від котів, проводили висіви у пробірки з МПБ, селенітовим бульйоном, глюкозо-сироваточним бульйоном, глюкозо-кров’яним агаром, жовтково-сольовим агаром, а також на середовища Ендо, Плоскірєва, Сабуро, Блаурока і МРС.
Подальшу ідентифікацію ізольованих мікроорганізмів за біохімічними властивостями проводили згідно «Определителя бактерий Берджи».
Визначення серогруп E. сoli, ізольованих із різних екологічних ніш організму котів, проводили в РА на склі за допомогою набору аглютинуючих О-колі сироваток, згідно настанови.
Для визначення патогенності у ізольованих культур, трьом білим мишам на кожен штам мікроорганізму, вводили внутрішньочеревинно по 1 млрд. мікробних клітин. За лабораторними тваринами спостерігали протягом 5 діб, а потім проводили евтоназію під ефірним наркозом з подальшим бактеріологічним дослідженням внутрішніх органів.
Отримані результати досліджень обробляли статистично і представляли у вигляді таблиць.
Таблиця
Серологічна типізація культур E. coli, ізольованих з природних еконіш у котів
Примітка: — - мікроорганізм не ізолювали.
Список літератури
1. Бердичевский Б. А., Цветцих В. Е. Лернер Г. Я. и др. Значение аутогенного инфицирования в развитии послеоперационных осложнений // Хирургия.- 1993.- № 5.- С.63-65.
2. Долгушин М. И., Эберт Л. Я., Лифшиц Р. И. Иммунология травмы. - Свердловское изд. Уральского Университета, 1989.- 187 с.
3. Ермолаев В. А., Васильева И. П., Большакова О. Г., Золотухин С. Н., Васильев Д. А. Микробный пейзаж гнойных ран у крупного рогатого скота и чувствительность микроорганизмов к антибактериальным препаратам // Актуал. пробл. вет. хирургии. — Воронеж, 1997. - С. 68-69.
4. Іздепський В. Й., Меженський А. О. Фітосорбент ехінацеї пурпурової — ефективний засіб для лікування ран у великої рогатої худоби // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 1-2. — 2003. — С. 19-20.
5. Макаров В. В. История борьбы против микробов и вирусов // Ветеринарный консультант. - №24. — 2006. — С. 18-24.
6. Руденко П. А., Стужук Д. А. Паразитоценози гнійних ран у котів // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. — Т. 9. - № 2 (33). — Ч. 1. — Львів. — 2007. — С. 112-115.
7. Савицкая Н. И., Воробьев А. А., Русанова Е. В. и др. Роль неспорообразующих анаэробов в формировании микробного пейзажа содержимого толстой кишки у больных с воспалительными процессами различной локализации // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.15 — 23.
смотреть другие научные статьи>>