Загальне знеболювання (наркоз)
Аналгетичні засоби – лікарські препарати (наркотичні анальгетики), які мають специфічну властивість послабляти або усувати відчуття болю. До таких препаратів відносяться:
Тіопентал-натрію (пентотал-натрію) – Thiopentalum-natrium швидкодіючий барбітурат. Препарат добре розчиняється у воді, але розчини нестійкі, розкладаються при стерилізації. Для застосування їх розчиняють у 0,9%-ному натрію хлориду або у воді для ін’єкцій. Основа їх наркотичного впливу лежить на пригніченні кори головного мозку та блокади синапсів його стовбурів, справляючи снодійну та аналгезуючу дію. Він спричиняє негативний вплив на міокард, зменшуючи коронарний кровообіг, визивають периферичну вазоділятацію, що зумовлює розвиток артеріальної гіпотензії та пригнічують дихання, особливо при швидкому їх введенні. Тіопентал-натрію збільшує кровонаповнення селезінки, що необхідно враховувати при спленеектомії та проведення операції при завороті шлунку. Тіопентал не володіє аналгезуючими властивостями, тому вимагає обов’язкового паралельного застосування знеболюючих препаратів. Він характеризується повільним метаболізмом, що проявляється тривалим виходом тварини із наркозу. При використанні тіопенталу бажано в усіх випадках застосовувати премедикацію, оскільки при дозі більше 10 мг\кг тварина тривалий час виходить з наркозу, а індукція в наркоз без неї може вимагати і до 30 мг\кг. Крім цього, введення у наркоз без премедикації призводить до різкого збудження. Препарат подразнюючи діє на тканини, тому його вводять внутрішньоперитонеально, внутрішньовенно в дозі 10 мг\кг (без премедикації) та 2 мг\кг (після премедикації ксилазином чи медетимідином).У котів тіопентал-натрію в дозі 1-3 мл 3-5%-ного розчину можна вводити сублінгвально (у вуздечку язика), який прирівнюється до внутрішньовенного. Слід враховувати, що наведені дози враховують тільки для розрахованої кількості препарату, а практично тіопентал вводять повільно до ефекту (30-40 сек), а тваринам у важкому стані – 60 сек і більше.
Кетаміна гідрохлорид (кеталар, каліпсол, каліпсовет) – похідне хлорфенілциклогексанона. Володіє короткочасною седативною, анестезуючою дією. Випускається в 5-10%-них концентраціях. Дія кетаміну характеризується глибокою аналгезією, поверхневим сном, амнезією, слабкою м’язовою релаксацією, гіперчутливістю до шумових подразників, салівацією, блюванням, незначним пригніченням дихання. Кетамін діє як міокардіодипресант, але стимулює активність симпатичної нервової системи, тому його з обережністю застосовують тваринам у стані шоку, а також з черепно-мозковими травмами. Необхідно пам’ятати, що кетамін у котів виділяється у незміненому вигляді з сечею, що слід враховувати при анестезії тварин з порушенням функції нирок і сечовивідних шляхів. Оскільки кетамін підвищує тонус скелетних м’язів, що може супроводжуватися клонічними судомами його використовують для введення в наркоз, як правило, після премедикації міорелаксантами, частіше ксилазином або діазепамом. Для короткочасного наркозу використовують кетамін у дозі 5-10 мг\кг підшкірно або вутрішньом'язево одночасно з ксилазином, в дозі 0,5-1,0 мг\кг маси тіла, при премедикації атропіном (0,02-0,05 мг\кг). При необхідності подовження наркозу додатково вводять1\3 частину цієї суміші. Можливе підтримання наркозу безперервною інфузією кетаміну шляхом краплинного введення 0,1%-ного розчину в 5%-ному розчині глюкози при швидкості 30-60 крапель за хвилину (Тихонюк Л.А.). Для анестезії котів при тривалих оперативних втручаннях застосовують кетамін в комбінації з ацепромазином, при цьому доза першого дорівнює 20 мг\кг, а ацепромазину – 0,1 мг\кг.
