Асептика та антисептика у ветеринарній медицині
 |
Гіпократ під час проведення операцій користувався кип’яченою водою і чистими лняними пов’язками, просоченими вином. У ХІІІ – ХІV ст. використовували під час проведення операцій спирт, оцет, дьоготь, скипидар (масло терпентинне), що дало змогу виліковувати рани за первинним натягом.
Надалі в історії хірургії настав період занепаду лікарняної етики, часто лікарі не дотримувались елементарних санітарних принципів, що призвело до того, що летальність у післяопераціному періоді серед пацієнтів складала близько 50%. Часто причиною загибелі пацієнтів був розвиток сепсису.
М.І. Пірогов оперував на той час досить успішно. Із 400 проведених ним операцій в 1852 - 1853 рр., лише 159 закінчилось смертю пацієнтів. В своїй практиці лікування ран він використовував розчини карболової кислоти, нітрату серебра, сульфату цинку, спирт, настойку йоду та інше.
У 30-х роках ХІХ ст. російський фармаколог А.П. Нелюбин запропонував використовувати вапно для дезинфекції різних предметів догляду за хворими та приміщень.
І.Ф. Земмельвейс у 1847 р. брав інфект із родових шляхів породиль і вводив його кроликам, що викликало в останніх розвиток септичного процесу і смерть. Він розіслав всім практикуючим лікарям повідомлення про те, що перед операцією необхідно мити руки та дотримуватися чистоти під час проведення операції та в післяопераційному періоді.
Перший науково обгрунтований метод профілактичної антисептики запропонував Д. Лістер в 1867р. Під впливом робіт Л.Пастера про причини гниття і бродіння він рекомендував використовувати карболку для обробки рук, інструментів, перев’язного матеріалу і повітря приміщення (тепер з’ясовано, що вона є надзвичайно сильним канцерогеном). Йому вдавалося зберегти кінцівки хворим при багатооскольчатих відкритих переломах гогмілки. До Лістера в таких випадках виконували ампутацію кінцівки.
Таким чином, був прийнятий антисептичний метод боротьби з інфекцією при допомозі хімічних засобів: ніщо не повинно торкатися рани, не будучі знеплодженим. В 1878 р. Пастер вимогав від хірургів використання інструментів і перев’язного матеріала, прошедших стерилізацію при температурі 110 - 120°.
Після цього сформувалося поняття «асептики» як комплекс заходів по попередженню потрапляння в рану, тканини мікроорганізмів шляхом використання фізичних засобів.
У сучасному розумінні асептико-антисептика – комплекс заходів, спрямованих на попередження чи розрив інфекційного процесу у тканинах організму.
Асептика (без гниття) – комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження або зведення до мінімуму потрапляння мікроорганізмів в рану, органи, тканини чи порожнини тіла.
Методи:
Фізичні (ультрафіолетові промені, іонізюче випромінювання, ультразвук, фільтрування, дія високих температур та тиску)
Хімічні ( використовуються гази, пари чи розчини хімічних речовин)
Антисептика (протигнилля) – комплекс лікувально-профілактичних заходів місцевої чи загальної дії, направлених на переривання чи послаблення інфекційного чи бластоматозного (пухлинного) процесу в організмі.
Види:
1. Механічна – з рани видаляють при хірургічній обробці тромби, некротизовані ділянки і нежиттєздатні тканини і сторонні тіла.
2. Фізична – основана на явищах гігроскопічності, осмолярності, капілярності. Використовують ватно-марлеві тампони, серветки, дренажі, всмоктуючі та відсмоктуючі пов’язки. Вони забезпечують відтік раневого вмістимого, з якими видаляються мікроорганізми, токсини, продукти розпаду тканин.
3. Біологічна – засоби біологічного походження: - засоби, що безпосередньо впливають на самі мікроорганзіми чи їх токсини: антибіотики, бактеріофаги, анатоксини; - зсоби, які діють через організм, підвищуючи імунобіологічні властивості організму (вакцини, сироватки, імуностимулятори, гемотерапія, плазмотерапія, імуноглобулінотерапія).
4. Хімічна: хімчні речовини, що місцево діють на мікроорганізми, які знаходяться на шкірних покривах та слизових оболонках (бактеріцидно та бактеріостатично) – спирт, лактони, феноли, окислювачі, солі важких металів, барвники, поверхнево-активні речовини.
Антисептика буває: поверхнева: присипки, мазі, аплікації, промивання; глибока (вводять препарати у тканини ділянки рани, запального осередку або в магістральні судини).
Застосування антисептиків через шлунково-кишковий тракт здійснює як загальну, так і місцеву дію. Результат ефективніший при використанні кількох видів антисептики.
Вимоги до сучасних антисептиків:
- Локалізація інфекту та зниження його поширення
- Попередження адгезії (прилипання мікроорганізмів)
- Подавлення факторів патогенності мікроорганізмів
- Довгий антимікробний ефект
- Підвищення дії хіміотерапевтичних засобів та інших фізичних факторів.
перейти к списку>>
Статьи по теме:
Другие статьи:
